Бесіда "Вербна неділя"

Вербна неділя
 Мета: ознайомити учнів з історією виникнення свята Вербної неділі, розширити знання про дерево вербу, як символ України; поглибити уявлення про особливості культури українців; розвивати пам’ять, увагу, допитливість, мислення; виховувати любов до природи, повагу до духовної спадщини українського народу.
Обладнання: вербові гілочки, картки з прислів’ями, презентація.
                                             Хід заняття
I. Організаційна частина
1. Привітання.
- Давайте привітаємось,
Давайте посміхнемося,
Давайте в очі глянемо,
І нам тепліше стане.
Раз рука, два рука,
Раз плече, два плече.
Голова вліво, вправо подивилась,
Посміхнулась, привіталась.
2. Повідомлення теми заняття.
- Діти, зараз я прочитаю вам загадку, а ви уважно послухайте її і відгадайте, якою буде тема нашого заняття.
У християнстві є багато
Верби свяченої на свято.
За нею поспішають в церкву
У цю святу неділю …Вербну.
-Так, діти. Сьогодні ми з вами поговоримо про велике християнське свято – Вербну неділю. Дізнаємося багато цікавого про вербу як символ України й розкриємо таємницю «Чим заслужило шану в народі це дерево?»
II. Основна частина
1.Читання та аналіз легенди.
- Про вербу, скромну нашу вербу написано чимало. Їй, «гнучкій та тонкоталій» присвячено прислів’я і приказки, пісні і вірші. Про неї складено й легенди. Послухайте одну із них, у якій розповідається, чому це дерево називається вербою.
ЯК ОКСАНА ВЕРБОЮ СТАЛА
Колись давно в одному селі жила вродлива дівчина Оксана. Дуже полюбляла вона вбратися у вишивану сорочку, плахту, взути на ноги червоні чобітки, надіти на шию намисто, прикрасити волосся стрічками. І так гарно вбрана ходила дівчина на річку — помилуватися своїм відображенням в її гладкому плесі. Могла годинами так сидіти, задивляючись на свою вроду та усміхаючись сама до себе. Кликали Оксану дівчата водити хороводи, а вона лише плечима знизувала. Мати просила доньку допомогти — води з криниці принести, на городі попоратися. Та у відповідь завжди чула лише: “Ой, не зараз, мамо…”.
Одного вечора, коли дівчина, як зазвичай, стояла на березі, з води визирнув Водяник. Побачив він красуню та й завмер, зачарований її вродою. Саме у цей час нагодилася Оксанчина матуся й покликала дівчину додому. А та у відповідь: “Не хочу йти до хати! Немила вона мені! Я б так усе життя стояла край води, милуючись своєю вродою!”. Почувши таке бажання Оксани, Водяник умить виконав його. І тут ніжки дівчини перетворилися на коріння, яке міцно трималося за берег, і вже не могла красуня зрушити з місця. Гнучкий дівочий стан став тонким вербовим стовбуром, руки перетворилися на гілля, а довге кучеряве волосся — на тонесенькі гілочки, що схилялися до самої води, торкаючись свого відображення в ній. Саме так, як мріяла Оксана. А Водяник, плеснувши по воді хвостом, опустився, задоволений, на самісіньке дно: тепер красуня-верба завжди буде перед його очима.
-         Отже, діти, чому Оксана стала вербою.
2. Довідкове бюро.
- Діти, з легенди ви вже дізналися, що верба росте близько до води. Чи можете ви ще щось сказати про вербу як дерево?
- Тоді я запрошую вас у довідкове бюро. І цим довідковим бюро сьогодні буду я. Будьте уважними.
- Відомо понад 300 видів цього дерева, висота якого сягає 15 метрів і вище. Живе верба протягом 50-60 років. На вербі квітнуть лише жіночі суцвіття, а чоловічі – розпускають котики.
- Спостережливість людей допомогла побачити у вербі її властивості, щоб використати їх у своєму житті.
·        Із верби в Україні здавна робили музичні інструменти.
·        З вербового стовбура видовбували човни, робили меблі і ярма для волів.
·        З вербових гілок плели кошики, виплітали стіни хат і хлівів, а потім обмазували глиною.
·        Кожен запорізький козак обов’язково мав вербову ложку.
·        Верба – дерево цілюще. Воно дарує людям багато ліків: аспірин, саліцилову кислоту)
3. Робота над прислів'ями.
- Діти, на дошці ми бачимо прислів'я, але слова у них помінялися місцями. Вам потрібно правильно скласти прислів'я і пояснити їх.
Де срібліє вербиця — там здорова водиця.(Верба має багато магічних властивостей, серед них є така: вона очищує воду, покращує її смак)
Як зацвіла верба – не за горами сівба.( Верба здавна допомагала людям і в побутових клопотах. Вона сповіщала про прихід весни та початку тепла, а отже і про початок сільськогосподарських робіт)
Верба, як трава лугова: ти її покоси, а вона знов буде рости.(верба, на відміну від багатьох інших дерев, швидко пускає пагони і відростає знову, навіть якщо її зріжеш)
- Отже, діти, чим же заслужила верба шану в народі?(Верба приносить багато користі людям. Вона й ощищує воду, й оберігає численні джерельця від замулу і зсувів. Є деревом цілющим, адже дарує людям багато ліків. Із верби здавна робили музичні інструменти, видовбували човни, робили меблі і ярма для волів. З вербових гілок плели кошики, виплітали стіни хат і хлівів.)
4. Фізкультхвилинка
(Виконується під музичний супровід)
5. Бесіда з елементами розповіді.
- За тиждень до Великодня християни святкують Вербну неділю. Цього дня колись Христос повертався до Єрусалима, і люди врочисто встеляли йому дорогу пальмовими гілками. Так, як в нас пальми не ростуть, то наші предки їх замінили вербовими гілками. Звідси й назва – Вербна неділя.
-Вранці  у Вербну неділю християни йдуть до церкви, щоб посвятити вербу.
- Колись господарі, повертаючись із церкви зі свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або, якщо було близько, то в полі, «щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток», а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами.
- Якщо, ввійшовши до хати, заставали того, хто проспав Службу Божу, то били його свяченою вербою, примовляючи:
Не я б’ю – верба б’є,
За тиждень Великдень,
Недалечко червоне яєчко!
- У наш час віряни освячують вербові гілочки, а потім вітають своїх рідних, легенько б’ючи їх освяченою вербою.
- У Вербну неділю не можна працювати; не можна прибирати, шити і займатися рукоділлям; шумно веселитися. У цей день не можна сваритися чи злитися, також не варто давати гроші в борг чи позичати у когось.
- Вірять, що сновидіння, побачене в цей день, передбачає найближче майбутнє. Нікому не розповідайте про те, що вам приснилося.
III. Заключна частина
1.                Підсумок заняття.
-         Наше заняття підходить до завершення. Отже, діти, про яке свято ми з вами сьогодні говорили?(про Вербну неділю)
-         Як люди відзначають це свято?(йдуть до церкви, освячують вербові гілочки)
-         Чому саме вербові гілки освячують в церкві?(тому що наші предки в давнину замість листя пальми, яким вітали Ісуса в Єрусалимі, вирішили освячувати гілля верби, яка серед усіх дерев зацвітає найшвидше у нашому краю)
2.                Рефлексія.
-         Отже, діти, що нового ви довідалися на сьогоднішньому занятті?
-         Що вам було цікаво?
-         Що ви вважаєте корисним для себе із цього заняття?

Котики вербові! Ніжні та пухнасті...
Личка доторкнулись... Ой, яке то щастя!
Гілкою вербиці вдарю я злегенька,
Щоб були здорові всі мої рідненькі...
Бо не я б'ю,- кажуть,- а свята вербиця!
Скоро вже Великдень! Будем веселиться!
Зовсім недалечко червоне яєчко!
Син Божий воскресне! А все лихо щезне!
(Тетяна Строкач)
-         У мене в руках є вербова гілочка. Котики  на ній є пухнастими, приємними на дотик. А який свіжий, приємний, ніжний аромат відчувається. Зараз я даватиму вам в руки вербову гілочку, а ви, у свою чергу, будете говорити, що бажаєте своїм однокласникам з приходом Вербної неділі.
(Учні висловлюють свої думки)

-         Дякую за увагу. До побачення!

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Малюнки по координатах